Позивач звернувся до адміністративного суду із вимогою визнати протиправними дії заступника Генерального прокурора щодо підписання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та доручення слідчому прокуратури вручити таке повідомлення позивачеві.

Окружний адміністративний суд, із позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами кримінального судочинства.

У касаційній скарзі позивач стверджував, що за характером цей спір – публічно-правовий, оскільки заступник Генерального прокурора не є стороною кримінального провадження, а порядок оскарження його рішень, дій та бездіяльності Кримінальним процесуальним кодексом не врегульовано. З огляду на це, на думку скаржника, позовні вимоги до заступника генпрокурора підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені у скарзі доводи щодо порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спірних правовідносинах позивач є учасником кримінального провадження, а відповідач виконував функції, покладені на нього КПК України, тому заступник Генерального прокурора не вчиняв управлінських функцій, а здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії є не способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Таким чином, прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а тому оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.

За повідомленням прес-служби суду 

Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 826/2004/18 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78268050.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб’єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі і її розгляд в порядку кримінального судочинства є обґрунтованими.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 808/390/18 (К/9901/52086/18) (провадження № 11-1424апп18) можна ознайомитись за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81287799.