Запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об’єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Про це зазначив Верховний Суд у ріш
енні, ухваленому в результаті касаційного перегляду адміністративної справи за позовом ТОВ «Техенерготрейд» до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу щодо призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Передумовою для призначення перевірки стало направлення контролюючим органом на адресу Товариства письмових запитів про надання пояснень та їх документальних підтверджень, в яких відповідач виявив факти, що свідчать про недостовірність визначення позивачем даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Шварц Буд» за травень – серпень 2016 pоку та ТОВ «Проектівбуд» за вересень
–листопад 2016 pоку, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу задовольнив частково.
У рішенні зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (ст. 73 ПК України). У разі якщо запит складено з порушенням вимог платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.
Як вбачається з матеріалів справи, усі запити ГУ ДФС у м. Києві складені відповідно до норм податкового законодавства. Зазначене свідчить про обов’язок позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на отримані від відповідача запити.
За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з наявністю підстав для проведення перевірки позивача по взаємовідносинах із контрагентами за окремі періоди, оскільки позивач на відповідні запити надав усі первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарських операцій із вказаними підприємствами за визначені періоди. Відповідач натомість не зазначив конкретних недоліків поданих Товариством пояснень або документів, а також обґрунтувань, чому поданих позивачем документів недостатньо, та не конкретизував, яких саме документів не вистачає.
Таким чином, Верховний Суд вирішив, що наказ ГУ ДФС у м. Києві в частині призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки за певні періоди є протиправним та підлягає скасуванню.
Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 826/12168/17 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/73635068.
_03_03.png)
